Лілія Пустовіт: «Виключно pure-fashion!»

Заняття Сахаджа Йогою і медитація дають мені дуже велику тонкість сприйняття на емоційному рівні, - говорить Лілія Пустовіт. Сьогодні її одяг продається в Лондоні, Токіо, Сеулі, Москві, Санкт-Петербурзі та Києві.

Вона одна з перших, хто створював українську моду, потім дизайнер привнесла індійські й східні мотиви, ппізніше — американські.

Modna: Завдяки Вам стався прорив в українській моді (після розпаду СРСР). Згадайте, будь ласка, як створювалася Ваша перша колекція?
Лілія Пустовіт: Першу повноцінну колекцію ми зробили в 1998 році. Це були «не-просто-сукні»: рівні, гарні, самодостатні і досконалі в своїй простоті. Тоді, наприкінці 90-х ця «картинка» здавалася настільки нетутешньою, що дехто її сенсу й не зрозумів: це був час люрексу, лосин, турецького ширвжитку та саморобного «кутюр». Але саме завдяки цій колекції багато людей дізналися про нас, що потім стали клієнтами Poustovit на довгі роки. Також за нашою маркою закріпилася репутація творця pure-fashion — моди чистих ліній і форм, прекрасних у своїй абсолютній простоті і складних по суті.

Modna: Безсумнівно, Франція — це батьківщина моди. Які Ваші спогади від цього міста, його жителів. Чого не вистачає нинішній французькій моді?
Лілія Пустовіт: Мені б не хотілося ображати французів, але, мені здається, вони перестали бути креативними. У Франції модно ставати стилістом, але ж престижу при відсутності свіжих ідей не досягнеш. В останні роки, на мій погляд, спостерігається якась криза французької школи, вона стала дуже традиційною — це та традиційність, при якій починаєш «варитися у власному соку». Тому, напевно, генерують ідеї практично у всіх французьких будинках зараз іноземці. При цьому для них абсолютно не має значення національність, головне — наявність нестандартного мислення. Але лідируючі позиції в більшості будинків моди при цьому зберігаються за англійцями (випускниками Лондонського королівського коледжу мистецтв). Не знаю, які особливі елементи входять до складу лондонського повітря, але саме це місто «постачає» найбільшу кількість неординарних стилістів. Безумовно, чуття на нове — це неодмінна умова конструктивного розвитку. Тому по всьому світу вишукуються нові ідеї та напрямки. Точно так само і ми свого часу у «відкритій» раптово країні стали черпати «ззовні» свіжі віяння. Оскільки перехід від тотальної несвободи до глобальної відкритості був занадто різким, країну заполонило наслідування Заходу. При цьому ми абсолютно забули про щось своє і просто перестали бути собою.

Modna: Як би Ви охарактеризували стиль простих українців? Над чим потрібно ще працювати і що заважає це робити?
Лілія Пустовіт: Думаю, сміливість у виборі стилю у вулиці з'явилася. Напевно, це сталося завдяки тому, що з'явилася можливість побачити нове, несхоже. Багато речей з того, «чужого» життя перестали сприйматися в дивинуя, адже у нас з'явилася можливість відвідувати інші країни, осягати іншу культуру. Приміром, в 1993 році Париж сприймався абсолютно інакше, ніж зараз. Колишні радянські громадяни, потрапляючи в «оплот капіталізму», поверталися звідти «контуженими» — настільки це вражало.

Нещодавно дочка моїх знайомих вперше з'їздила до Лондона, і я поцікавилася враженнями. «Лондон як Лондон», - відповіла вона абсолютно байдуже. Тобто я веду до того, що у молоді, у всякому разі, тієї її частини, яка формує обличчя сучасної міської вулиці, завдяки «доступності» Заходу сформувався інший смак. Безумовно, провінція поки ще не живе цими стандартами. Але в цілому вже стерлися відмінності між «нами» і «ними». Правда, відповісти, чи добре це, однозначно теж не можна.

Modna: Українські традиції — унікальні в своєму роді. Як Ви думаєте, що нам заважає ними користуватися і берегти, як це роблять східні народи?
Лілія Пустовіт: Як правило, оцінити особливості українського стилю можуть жителі інших країн. Наприклад, сусідні росіяни вважають, що ми дуже український бренд: у наших колекціях завжди багато яскравих фарб, особлива колористика плюс якісь квіточки (хоча і не яскраво виражені, стилізовані).



А для мене українське — це червоне, біле і чорне (кольори, присутні в будь-якій колекції). Що ж стосується якихось декоративних елементів, то назвати щось специфічно українське досить складно, адже вся Україна — дуже різна. Якщо ми говоримо про костюм, то, наприклад, в Буковині визначальними будуть великі вишиті квіти, а на Прикарпатті — геометричні візерунки. А якщо брати український інтер'єр, то яскраві акценти тут — дерево, кування, кераміка (особливо в Західній Україні) і ткані вироби — крайки, пояси, рушники, килими...

Так що для мене українське — це перш за все народне. Ми й решті світу, і самим собі можемо бути цікаві тільки цим. В епоху постмодернізму — нескінченних компіляцій і реміксів — народне залишається єдино справжнім. Все інше — вторинне.







Modna: Як з'явилося українське начало в колекціях Лілії Пустовіт?
Лілія Пустовіт: Нам завжди був цікавий народний одяг, і здавалася важливою в сучасному одязі її етнічна складова, життя в Україні дозволяє мати можливість постійного контакту, можливість поринути в цей світ, у нас дуже сильні традиції, навіть у містах, ми уважні до свого коріння, до минулого. Далеко не кожен народний костюм може похвалитися такою різноманітністю, як «український крій», і в кожному регіоні свої особливості, і у формі, і кольорі, і декоративних елементах. Особливо в малюнках вишивки.

Modna: Чи можна простежити зміни у ставленні українців до моді? Чи готові ми купувати такі речі?
Лілія Пустовіт: Думаю, так. Особливо молодь, вони найбільші патріоти. Крім того, крім преси, напрямок у моді, безумовно, формують артисти. Я спілкуюся з хлопцями з таких груп, як «Танок на майдані Конго» і «Тартак», «Крихітка Цахес», «Esthetic Education», які пропагують українське і мають масу шанувальників. Якщо Саша Кольцова, Юра Хусточка, Сашко Положинський або Фагот вийде на сцену і заявить, що він одягнений в нову лінію від Пустовіт, то всі ці тисячі фанів підуть в магазин і куплять саме це.







Modna: Який одяг переважно носить дизайнер Лілія Пустовіт? Чим Ви керуєтеся при виборі?
Лілія Пустовіт: Я часто ношу плаття, надіті поверх штанів, іноді спідниця і брюки перетворюються на спідницю-брюки, можуть бути якісь запахи, драпірування, головне — те, що я «намотала» зверху. Я люблю міксувати. Люблю жакети, але не люблю костюми. Моя «класика» — прямі чорні брюки, чорний трикотаж, чорні вузькі сукні. У мене в гардеробі завжди багато чорного, який у різні періоди розбавляється, червоно-цегляними або зеленими плямами. Я не радикальна і не екстравагантна в одязі. У аксесуарах же ексцентрика не так швидко стомлює, до того ж набридлі окуляри чи сумку можна легко замінити. Я дуже прагматична у виборі одягу і ні за що не куплю річ, якщо я не буду впевнена, що вона підійде мені на всі сто відсотків.

Modna: Чим пояснити такі ціни на одяг від українських дизайнерів?
Лілія Пустовіт: Ціну на вироби формує собівартість, яка достатньо висока в Україні, тому що не налагоджена індустрія і зв'язку між дизайнером і його клієнтами (я маю на увазі не ідентичні речі, а більш масове виробництво).

Modna: Творчим людям необхідна муза, натхнення. Що Вам для цього потрібно?
Лілія Пустовіт: Заняття Сахаджа Йогою і безпосередньо медитація дають мені дуже велику тонкість сприйняття на емоційному рівні, з одного боку, і в той же час не дуже глибоко залучатися, тобто «Вміти спостерігати», що відбувається зі мною — з іншого боку. Я хочу сказати, що все, що зі мною відбувається — слухаю я білоруський колектив «Камерата» або останній трек DJ Derbastler (з котрі ми вже 10 років працюємо над музикою до показів), читаю Пєлєвіна, або коментарі до індійських Вед, все це впливає на колекцію, яку я роблю, і дає мені можливість не робити речі «під себе», але при цьому вони мають цілком впізнаваний стиль і почерк. У наших колекціях є клас, це щось більше, ніж речі з тканин певного крою.

Modna: Що буде модно навесні і влітку 2010 року?
Лілія Пустовіт: Вузькі пояси на талії, взуття тілесного кольору, великі аксесуари, зокрема різноманітні кольє з металевими елементами, жилети, довгі сукні.